ЛЮБІМОСЯ

ЛЮБІМОСЯ

Любімося, бо час гряде
І цар прийде судити.
Він бо любов і нас навчав любити,
Прощати, берегти навчав,
І не коїти злого.
Життя це мить, яку живемо,
У світі цьому, люди!
Любімося! Й життя прекрасним буде.

Я ВІРУЮ В ЛЮБОВ

Я ВІРУЮ В ЛЮБОВ

Я вірую! Я вірую в любов,
У сині, не зрадливі очі,
У карі брови і від любові
Щасливі дні та ночі.
Я вірую! Бо ти у мене є,
Така прекрасна, лагідна і ніжна,
Бо своє серце мені ти віддаєш,
Таке гаряче, любов’ю все зігріте.
Я вірую! Бо я тебе знайшов,
Крізь роки розчарувань та болю
Я вірую! Я вірую в любов.
І хочу я п’яніти лиш тобою.
Я вірую! Я вірую в любов.

В ТВОЇХ ОЧАХ

В ТВОЇХ ОЧАХ

В твоїх очах я бачу небо,
В моїх лиш туга та печаль.
І я живу за ради тебе,
Втопивши у твоїх очах свій жаль.
Я доторкаюся думками,
До твоїх персів, уст і рук,
Цілую очі я ласкаві,
Обожнюю твою красу і дух.
І хочеться кричать… Кохана!
Спасибі, за цюю весну,
Що розцвіла в душі у мене,
Спасибі, що я знов живу.

СЛЬОЗИ РАДОСТІ

СЛЬОЗИ РАДОСТІ

Я плачу! Але не від горя.
Я плачу! Не тому що біль.
Я плачу! Бо люблю, люблю до болю,
Я плачу! Бо сказала ти… Ти мій.
Сльозами щастя, радості,
Мене нагородила ти,
З’явившись наче ангел із небес,
У серці втомленім, любов відкрила ти,
А я вже дурень думав що помер.
Та ти прийшла, крізь труднощі, крізь кілометри
І виявилось, що живий я всім смертям на зло.
Й тепер жадаю, з тобою лиш померти
І лиш тобі подарувать любов.
Я плачу! Але не від горя.
Я плачу! Не тому що біль.
Я плачу! Бо люблю-люблю до болю.
І я щасливий, що відчув цей біль.

ЗА ВСЕ ЖИТТЯ ГІРКЕЄ ВІДЛЮБЛЮ

ЗА ВСЕ ЖИТТЯ ГІРКЕЄ ВІДЛЮБЛЮ

За все життя гіркеє відлюблю.
Я поверну тобі любов і радість,
Я в доброті своїй, тебе втоплю,
І будемо в любові ми купатись.
Килим із щастя тобі я постелю,
Свої цілунки заплету у твої коси,
Тебе в піснях до неба вознесу,
За все життя гірке, за сльози.
Я сум з очей твоїх без сліду прожену,
І разом зустрічати будем осінь.
Я так люблю… Кохана! Так люблю,
Як не любив нікого і ніколи досі.

МЕНІ МАЛО ТЕБЕ

МЕНІ МАЛО ТЕБЕ

Мені мало тебе!
Мені мало тебе лиш любити!
Мені мало у день,
Мені мало в ночі,
Мені мало тебе на світанку.
Мені мало тебе лиш любити!
Мені мало тебе!
Я хочу тебе возносити.
Я хочу тобі дарувати пісні
І зорі тобі дарувати.
Все світло небес, скарб світу увесь,
До ніг твоїх лиш кидати.
Мені мало тебе!
Мені мало тебе лиш любити.

ВІДПУСТИ

ВІДПУСТИ
(Чого являєшся мені у сні?
Чого звертаєш ти до мене
Чудові очі ті ясні, сумні…
І. Я. Франко.)


Ніч, темна ніч, в вікні сіяють зорі.
Я знов кричу… Ти відпусти, ти відпусти на волю!
По що приходиш в мої сни,
Чи спогадом буремним?!
Тебе прошу! Ти відпусти мене…
Любов моя даремна.
Ні-ні! Не йди, прости, присядь,
Як то колись бувало,
а я впаду до твоїх ніг й до рук твоїх припаду.
Розкажу що мені болить і про любов розкажу…
Ти кажеш що не можеш щось із цим зробить?!
Мовчи, просто мовчи,
Лиш я буду любити… Один, за нас обох,
Мою любов не вбити!
Ти кажеш вже пора іти, ось сутінки вже тануть?!
Й розтанула немов туман,
Покинула на днину, а прийде ніч…
Я знову в крик… Пусти-пусти мене на волю!
Ні-ні! Не йди, прости, присядь, як то колись бувало!
І я впаду до твоїх ніг
Й до рук твоїх припаду.

Я ПОЛОНЕНИЙ

Я ПОЛОНЕНИЙ

Я полонений, твої очі,
Взяли в полон мене і все, усе змінилося за мить.
Скоритися тобі лиш хочу,
Лиш за тобою серце плаче і болить.
Я полонений твій.
І в твоїй волі, помилувать, чи покарать мене,
Та я прошу! Покараним любов’ю бути хочу,
Лишень любов’ю покарай мене.
До твоїх ніг я падаю підбитим птахом,
І моє серце у твоїх руках,
За ради тебе я б пішов на плаху,
За ради тебе я б життя віддав.
Я полонений твій.
І в твоїй волі помилувать, чи покарать мене.
Та я прошу! Покараним любов’ю бути хочу,
Лишень любов’ю, покарай мене.

ТИ ЧУЄШ?!

ТИ ЧУЄШ?!

Ти чуєш як шепоче вітер?!
Ти бачиш, листя золоте несе?!
І я кажу тобі, моя осіння квітко!
Так ніжно… Я люблю тебе!
Хоча не принц я і не в срібних латах,
Та я кохаю, як кохають лише раз.
Й не треба слів, не треба щось казати,
Нехай цілунки наші, скажуть все за нас.

ОЙ ТА ДІВЧИНА ВКРАЇНСЬКАЯ ВЕСНА

ОЙ ТА ДІВЧИНА ВКРАЇНСЬКАЯ ВЕСНА

Ой та дівчина вкраїнськая весна,
Така вродлива, така чудесна,
Така неземная її красота,
Неначе б то з раю на землю зійшла.
Неначе уста, квітів пелюстки,
Бруньки на деревах мов перса її
Сповнені бажанням, бажанням тепла,
На землю любов весна принесла.
Весну цю без памяті люблю я.
Я кращого не знаю раю,
Ніж та весна,
Що я без памяті кохаю.

МОЛИТВА ЗА ЛЮДИНУ

МОЛИТВА ЗА ЛЮДИНУ.
(Бог наділив нас пороками,
щоб зробити нас людьми. В.Шекспір.)

Душа людська не відкрите ще море,
Не відкрите ще море, доброти та зла.
Відкривши людську душу,
Хтось потоне, у морі доброти, а може зла.
І я молюсь за цю людину.
Боже! Не дай потонути їй у пітьмі гріха,
Нехай любов лиш переможе,
І буде у душі людській, лиш доброта.

МОЛИТВА

МОЛИТВА

О матір Божа! Царице ти небесна.
Яскравим світлом мудрості світи.
І ласка хай твоя не гасне,
Святим покровом землю осягни.
Хай згинуть всі незгоди і невдачі,
Натхнення дай, до віри й каяття.
І іскра Божа, над землею хай не гасне,
Хай буде з вірою людськеє буття.

НУ ОСЬ І ВСЕ

НУ ОСЬ І ВСЕ

Ну ось і все,
Ми розлучилися з тобою.
Ну ось і все,
Мене покинула любов.
Ну ось і все…
Іди і Бог з тобою,
Іди і будь щаслива,
Хоча на жаль і не зі мною,
Та що зробить,
Коли в життя ще є такий прикол,
Який воно зіграло знов зі мною,
Іди! Й нехай буде суддею тобі Бог.

СПОМИН

СПОМИН

Я згадую вечір прощальний,
Коли розлучалися ми.
Ти палила мости і казала, прости,
Ти прости що не вийшло кохання.
Ось пройшли вже роки, вже чужі я і ти,
Та не згасло ще моє кохання.
І я все у вісні ще кричу як тоді,
Що люблю я тебе до безтями.
Я кричу, почекай, ти мене не кидай,
Бо життя я без тебе не бачу.
І прокинувшись, у котрий уже раз у ночі.
Я тихо в подушку….

ТИ ПРИХОДИ ДО МЕНЕ В СНАХ

ТИ ПРИХОДИ ДО МЕНЕ В СНАХ


Ти приходи до мене в снах, ти приходи,
І поцілунок на устах ти залиши,
Ти приходи до мене в снах, тебе молю,
Бо досі я тебе одну люблю.
Ти пам'ятаєш, як сади цвіли?!
І я до рук твоїх схилившись говорив.
Щоб ти щасливою була,
Немов весна, завжди цвіла,
Тобі добра бажав, тобі одній бажав.
Ти приходи, хоча у снах, ти приходи,
Це все що залишили нам злі язики.
Та лікар час, розсудить все
Й прийде весна я вірю в це.
Ти приходи до мене в снах, ти приходи.

БАЖАННЯ

БАЖАННЯ

Я хочу голубити тебе,
Я хочу цілувати.
Я хочу квіткою своєю
Тебе лиш називати,
Я хочу щоб твої ласкаві руки,
Мене голубили й не було більш розлуки.
Мені набридло все когось втрачати.
Я хочу голубити тебе,
Я хочу цілувати.

ЗАЛИШСЯ

ЗАЛИШСЯ

Кохаю я. І серце так стукоче
Неначе вистрибнути хоче із грудей.
Залишся! Я прошу, хоча б на пору.
Залишся! Я прошу, хоча б на мить,
Лишень скажи й твою сповню я волю,
Лишень скажи і впаду я до ніг,
Лишень скажи і буду я рабом,
Буду мов клоун, за ради тебе
Готовий своє серце зупинить.
І щоб не плакала ти більш ніколи,
Готовий я на все піти й зробить,
Бо я люблю, як не любив нікого і ніколи,
Люблю кохана! Аж все в мені горить.
Залишся! Я прошу хоча б на пору,
Залишся! Я прошу, хоча б на мить,
А коли скажеш, відпущу, дам спокій.
І буду мовчки, мовчки я тебе любить.

КОЛИ ЗЕМЛЯ

КОЛИ ЗЕМЛЯ

Коли земля весну прийме в свої обійми,
Коли затьохка перший соловей,
Коли зі Збору остання крига зійде,
А сонце розпочне погожий день.
Тоді з душі моєї злетять всі окови,
Розтануть наче сніг, печаль й журба,
Тоді душа моя летить у чисте поле,
Туди де моя юність прожива.

Я ЗАГУБИВСЬ

Я ЗАГУБИВСЬ

Я загубивсь, себе вже не знайду я.
Я загубивсь у погляді твоїм.
Я загубивсь, тобов тепер живу я.
Живу, немов чужий, серед своїх.
Я знаю, ти не мною хвора,
Я знаю, що не мрієш про мою любов,
Я знаю, моєю ти не будеш,
Я знаю та люблю я все одно.
Я хочу цілувать твої уста і руки,
Я хочу щоб хмеліла голова,
Я хочу цілувать твої вродливі очі,
Я хочу випити тебе, цілу до дна.
Я загубивсь себе вже не знайду я
І вороття мені на зад нема.
Я покохав тебе, тебе люблю я
І я тону, у лагідних очах.

ДЛЯ ТЕБЕ МИЛА ЛИШ ДЛЯ ТЕБЕ

ДЛЯ ТЕБЕ МИЛА ЛИШ ДЛЯ ТЕБЕ

Для тебе мила лиш для тебе,
Цвітуть сади, поля, гаї.
Для тебе мила лиш для тебе,
Співають трелі солов’ї.
До тебе мила лиш до тебе,
Лечу в думках на крилах я.
Для тебе мила лиш для тебе,
Дістав б із неба зірку я.
Твоє волосся мов колосся,
Пшениці житньої в полях,
А у очах неначе срібло розлилося,
Що місяць загубив в струмках.
Для тебе мила лиш для тебе,
Усі думки мої, життя,
Для тебе мила лиш для тебе,
Усе єство моє й буття.

Я НАДІЮСЬ

Я НАДІЮСЬ

Я надіюсь. Я надіюсь на веселу днину.
Я надіюсь що колись стану я коханим.
І буду леліять рідную дитину,
Та не зломить мене доля, мов вітер калину.
Дивно… Я надіюсь.
Мені б про смерть думати,
А я мрію, бо не вмію долю проклинати.

Ти кажеш… Не надійсь

ТИ КАЖЕШ НЕ НАДІЙСЬ

Ти кажеш… Не надійсь! А я надіюсь,
Ти кажеш не любить, а я люблю,
Ти кажеш… Божевільний! Бог з тобою.
Та без надії я не проживу,
Лишень утрачу я надію одразу згину,
Як гине літня квітка восени.
Мені не можна втратити надії,
Бо без надії не побачу я весни.

КОЛИСКОВА

КОЛИСКОВА

Ніч уже на дворі, сниться мені сон,
Сниться стара хата. батько за столом,
Матінка співає тихо наді мною,
Спи синочку люлі, швидше засинай,
Хай твоїм негодам приходить вже край.
Тут і батько басом тихо підспівав,
Спи синочку люлі, швидше засинай,
Й нам ти на потіху швидше підростай.
Будуть буревії над твоїм чолом,
Та крізь всі негоди, пронеси любов.
Так минули роки. ніч змінює день,
Та ще не забув рідних я пісень.

МАМІ

МАМІ

Як я люблю тебе матусю,
Немає слів у мене розказати.
Моя ти матінко, рідненька моя нене!
Чи зможу я тобі віддячити колись?
За те як піклувалася про мене,
Коли всі відвернулися від мене,
А лікарі сказали… Не доживе -
До вісімнадцять літ.
Як я люблю тебе матусю,
Немає слів у мене розказати.
Моя ти матінко, рідненька моя нене!
Низький уклін тобі від мене.

Я ХОЧУ БАЧИТИ ЛИШ ТВОЇ ОЧІ

Я ХОЧУ БАЧИТИ ЛИШ ТВОЇ ОЧІ

Я хочу бачити лиш твої очі,
Я хочу щоб зі мною була ти завжди,
І лиш твоє ім’я уста мої шепочуть.
І я благаю… Кохана ти прийди!
Малюю я тебе у своїх мріях,
І лиш тебе я бачу в своїх снах,
Але на жаль. Я тільки мрію,
Це все що залишила ти мені.

Ода моїй любові-3 Вікторії Синькевич. Присвячую.

ЯКБИ МЕНІ

Якби мені, тай вітром тихим стати,
У твоє волосся квіти б заплітав,
Якби мені тай сонцем ясним стати,
Так ніжно тебе зі сну б я пробуджав,
Я б цілував твоє чоло, уста і очі,
Промінням ніжно тебе б я обіймав,
Якби мені сказала ти… Люблю!
Тебе б нікому і ніколи не віддав.
Якби мені усі твої слова забути,
Що говорила сама того незна,
Що я не в силі буду їх забути
І цю ману, що я любовю називав.
Якби мені, хоть місяцем тай стати,
Я б сон беріг твій, кожну Божу ніч,
Я б зорі міг тобі до ніг кидати,
Якби, якби я тільки зміг.

ТИ ПРИХОДИШ ДО МЕНЕ У СНАХ

ТИ ПРИХОДИШ ДО МЕНЕ У СНАХ

Ти приходиш до мене у снах,
Я цілую тебе і кохаю,
Я дивлюсь в твої очі ясні,
По тім з болем в душі прокидаюсь.
Все б віддав щоб це було не в снах,
Все б віддав щоб це було на справді,
Щоб кохалися ми, та не в снах,
І пливли наші дні у коханні.
Але доля судилась інакша мені,
Прокидатися з болем в душі,
І кохати, кохати тебе тільки в сні.

Ода моїй любові-2 Вікторії Синькевич. Присвячую.

ЗОЛОТІ ОЧІ

Я бачив очі - вони були золоті,
Ті очі сіяли мов зорі,
Вони манили мене з темноти
І утопав я у них, наче в морі.
Я бачив очі - вони були мов ріка,
Яка дна ніколи немає.
І утопав я у ній, утопав,
А що робити тепер я не знаю.
Я бачив очі - вони були золоті,
Ті очі сіяли, мов зорі,
Вони засліпили мене в темноті,
Захопили, мов бездоннеє море.
Вони тримають мене мов у тисках,
У своєму пя’нкому полоні.
І приходять до мене в ночі,
Щоб світить, мов дві яснії зорі.
Я бачив очі - вони були золоті.

ТИ ЗАЦІЛУЙ МЕНЕ

ТИ ЗАЦІЛУЙ МЕНЕ

Дай мені руку!
І ти почуєш серця мого стук.
Дай мені руку!
І ти відчуєш ніжність моїх рук.
Дай мені руку!
І ми пірнемо в кохання океан.
Дай мені руку! І хай світ застиляє туман.
Ти не питай що скажуть люди,
Це усе пусте.
Дай мені руку!
Й хай буде що буде.
Ти зацілуй мене.

Ода моїй любові-Вікторії Синькевич. Присвячую.

З ТОБОЮ

Без тебе день мов рік,
А ніч це вічність ціла.
Без тебе у очах моїх лиш відчай,
Без тебе я стаю водою,
Без тебе верби плачуть тихо над водою,
А сонце не сіяє з висоти.
З тобою… Я розчиняюсь, лишень з тобою,
Я наче сніг що тане на весні,
І я люблю, люблю до болю,
Цю землю й квіти що розквітають на землі.
З тобою, лишень з тобою.

О СВІТЕ!

О СВІТЕ!

О небо! О сонце! О світе!
Як міцно люблю я тебе!
І якщо доведеться тебе залишити,
Згадай, будь ласкавий, мене.
І хай наді мною шепочуться липові віти,
Хай усміхається сонце ясне,
Ти згадай, будь ласкавий, безмежний мій світе,
Як міцно любив я тебе.

ХОТІВ БИ Я

ХОТІВ БИ Я

Хотів би я про все поганеє забуть,
Хотів би я полинути в небесні, високосні далі,
Хотів би жити як всі ангели живуть
І щоб не знати, ані горя. ані зради.

О ЮНОСТЕ ПРЕКРАСНА

О ЮНОСТЕ ПРЕКРАСНА!

О юносте прекрасна! Ти будь вічно.
Квітни, квітучим садом розквітай,
Світи яскравим сонцем ніжним,
Веселкою барвистою всміхайсь.
Усмішки хай цвітуть неначе квіти,
Хай не вкриває скроні сивина,
Нехай радіють всі неначе діти,
І буде вічно юною душа.

НУ ХТО СКАЗАВ… ЛЮБОВ ЦЕ ЗЛО?!

НУ ХТО СКАЗАВ… ЛЮБОВ ЦЕ ЗЛО?!

Ну хто сказав… Любов це зло?!
Любов, це дар із неба.
І нам цей дар, усе життя,
У серці нести треба.
Любов, неначе той кришталь,
Розіб’єш, не складеться.
Нещасний той хто у житті
В любові не знається.
Ну хто сказав… Любов це зло?!
Любов, блаженний трунок,
Щасливий той кому везло,
Дістати цей дарунок.
Щасливий той хто у житті
Хоч раз зумів кохати
І для коханої з небес,
Міг зорі діставати.
Ну хто сказав… Любов це зло?!
Любов, це дар із неба.
І нам цей дар усе життя,
У серці нести треба.