Я ХОЧУ БАЧИТИ ЛИШ ТВОЇ ОЧІ

Я ХОЧУ БАЧИТИ ЛИШ ТВОЇ ОЧІ

Я хочу бачити лиш твої очі,
Я хочу щоб зі мною була ти завжди,
І лиш твоє ім’я уста мої шепочуть.
І я благаю… Кохана ти прийди!
Малюю я тебе у своїх мріях,
І лиш тебе я бачу в своїх снах,
Але на жаль. Я тільки мрію,
Це все що залишила ти мені.

Ода моїй любові-3 Вікторії Синькевич. Присвячую.

ЯКБИ МЕНІ

Якби мені, тай вітром тихим стати,
У твоє волосся квіти б заплітав,
Якби мені тай сонцем ясним стати,
Так ніжно тебе зі сну б я пробуджав,
Я б цілував твоє чоло, уста і очі,
Промінням ніжно тебе б я обіймав,
Якби мені сказала ти… Люблю!
Тебе б нікому і ніколи не віддав.
Якби мені усі твої слова забути,
Що говорила сама того незна,
Що я не в силі буду їх забути
І цю ману, що я любовю називав.
Якби мені, хоть місяцем тай стати,
Я б сон беріг твій, кожну Божу ніч,
Я б зорі міг тобі до ніг кидати,
Якби, якби я тільки зміг.

ТИ ПРИХОДИШ ДО МЕНЕ У СНАХ

ТИ ПРИХОДИШ ДО МЕНЕ У СНАХ

Ти приходиш до мене у снах,
Я цілую тебе і кохаю,
Я дивлюсь в твої очі ясні,
По тім з болем в душі прокидаюсь.
Все б віддав щоб це було не в снах,
Все б віддав щоб це було на справді,
Щоб кохалися ми, та не в снах,
І пливли наші дні у коханні.
Але доля судилась інакша мені,
Прокидатися з болем в душі,
І кохати, кохати тебе тільки в сні.

Ода моїй любові-2 Вікторії Синькевич. Присвячую.

ЗОЛОТІ ОЧІ

Я бачив очі - вони були золоті,
Ті очі сіяли мов зорі,
Вони манили мене з темноти
І утопав я у них, наче в морі.
Я бачив очі - вони були мов ріка,
Яка дна ніколи немає.
І утопав я у ній, утопав,
А що робити тепер я не знаю.
Я бачив очі - вони були золоті,
Ті очі сіяли, мов зорі,
Вони засліпили мене в темноті,
Захопили, мов бездоннеє море.
Вони тримають мене мов у тисках,
У своєму пя’нкому полоні.
І приходять до мене в ночі,
Щоб світить, мов дві яснії зорі.
Я бачив очі - вони були золоті.

ТИ ЗАЦІЛУЙ МЕНЕ

ТИ ЗАЦІЛУЙ МЕНЕ

Дай мені руку!
І ти почуєш серця мого стук.
Дай мені руку!
І ти відчуєш ніжність моїх рук.
Дай мені руку!
І ми пірнемо в кохання океан.
Дай мені руку! І хай світ застиляє туман.
Ти не питай що скажуть люди,
Це усе пусте.
Дай мені руку!
Й хай буде що буде.
Ти зацілуй мене.

Ода моїй любові-Вікторії Синькевич. Присвячую.

З ТОБОЮ

Без тебе день мов рік,
А ніч це вічність ціла.
Без тебе у очах моїх лиш відчай,
Без тебе я стаю водою,
Без тебе верби плачуть тихо над водою,
А сонце не сіяє з висоти.
З тобою… Я розчиняюсь, лишень з тобою,
Я наче сніг що тане на весні,
І я люблю, люблю до болю,
Цю землю й квіти що розквітають на землі.
З тобою, лишень з тобою.

О СВІТЕ!

О СВІТЕ!

О небо! О сонце! О світе!
Як міцно люблю я тебе!
І якщо доведеться тебе залишити,
Згадай, будь ласкавий, мене.
І хай наді мною шепочуться липові віти,
Хай усміхається сонце ясне,
Ти згадай, будь ласкавий, безмежний мій світе,
Як міцно любив я тебе.

ХОТІВ БИ Я

ХОТІВ БИ Я

Хотів би я про все поганеє забуть,
Хотів би я полинути в небесні, високосні далі,
Хотів би жити як всі ангели живуть
І щоб не знати, ані горя. ані зради.

О ЮНОСТЕ ПРЕКРАСНА

О ЮНОСТЕ ПРЕКРАСНА!

О юносте прекрасна! Ти будь вічно.
Квітни, квітучим садом розквітай,
Світи яскравим сонцем ніжним,
Веселкою барвистою всміхайсь.
Усмішки хай цвітуть неначе квіти,
Хай не вкриває скроні сивина,
Нехай радіють всі неначе діти,
І буде вічно юною душа.

НУ ХТО СКАЗАВ… ЛЮБОВ ЦЕ ЗЛО?!

НУ ХТО СКАЗАВ… ЛЮБОВ ЦЕ ЗЛО?!

Ну хто сказав… Любов це зло?!
Любов, це дар із неба.
І нам цей дар, усе життя,
У серці нести треба.
Любов, неначе той кришталь,
Розіб’єш, не складеться.
Нещасний той хто у житті
В любові не знається.
Ну хто сказав… Любов це зло?!
Любов, блаженний трунок,
Щасливий той кому везло,
Дістати цей дарунок.
Щасливий той хто у житті
Хоч раз зумів кохати
І для коханої з небес,
Міг зорі діставати.
Ну хто сказав… Любов це зло?!
Любов, це дар із неба.
І нам цей дар усе життя,
У серці нести треба.